Частина 1 / Частина 2 / Частина 3

Як карбувалась антиква. Proto-romans (Прото-римський шрифт).

Історія шрифту

Я не є дослідником чи істориком, те, що я знаю з історії писемності, є моїм досвідом блукання інтернет-простором. Тому я відкритий до конструктивної критики та добрих порад. Для мене було цікаво, яка була найперша антиква, коли це відбулося і навіщо. Для початку пропоную виділити три умовних етапи переходу від готичних шрифтів до антикви, яку вже знаємо ми:

1) Proto-romans для всіх римських шрифтів, вироблених до Дженсона (1465–1470)(тут і далі "римський" - мається на увазі набір капітальних знаків на основі Римського монументальго письма і строкових знаків на основі гуманістичних скриптів);

2) Jensonian roman (1470–1495);

3) Aldine roman (1495-), і римський вирізаний Франческо Гріффо для Алдуса в Венеції (De Aetna roman).

Це не означає, що всі типові дизайни між Дженсоном і Алдусом є дженсоновськими по дизайну. Протягом цього періоду було випущено кілька римських шрифтів, які по дизайну є проторимськими; аналогічні збіги можна знайти і для інших періодів. Форма сучасного латинського шрифту була майже не змінна протягом 500 років, не зважаючи на різні прояви та вплив стилів. Тому, ймовірно і слід почати з раннього відродженя, де викарбувалось остаточне рішення стосовно сучасної форми. Почнемо з Прото-римського періоду. Тому повертаємось до Італії XIV століття, до гуманізму - культурного та інтелектуального руху, що народився у Флоренції, який був спрямований у давню культуру, значно перевершуючу тамтешню. Велика частина цього ентузіазму була спрямована на відродження класичної цивілізації, особисто втіленої в її літературі. Такі гуманісти, як Колюччо Салютаті, Поджо Браччоліні, відшукували рідкі та забуті античні рукописи. Переписуючи їх, вони викарбовували новий гуманістичний бук-хенд. "Вікі" каже, що навіть почерк останього ліг в основу прямого латинського накреслення.

Доречі, рукописні скрипти ранього відродження були засновані здебільшого на "каролінгському мінускулі" (один із видів середньовічної пісемності), помилково ідентіфікований гуманістами як античний шрифт, звідси і назва "littera antica".

Sweynheym & Pannartz

Взагалі, як для мене, ця історія переходу від готики до антикви досить заплутана, тож не все так однозначно. Ідемо далі. Неподалік Риму розташована фортеця-абатство Субіако - місце народження італійського друкарства. Саме тут в 1464 р. влаштувалися німецькі ченці-першодрукарі Арнольд Паннартц та Конрад Свенхайм (є припущення, що останній працював разом з Гутенбергом у 1461–1464). Відомо те, що двоє друкарів першими привезли винахід Гутенберга в Італію. До того часу скрипт гуманізму був повністю розроблений і вже став природним вибором для рукописних книг класичної літератури. Подібно до того, як перші друкарі в Німеччині зверталися до зразків німецьких рукописів за своїми готичними текстурами, Свенхайм і Паннарц також моделювали свої літерні форми на тих сучасних рукописних книгах італійських гуманістів. Першою італійською друкованою книгою серед існуючих (найперша не збереглась) є «Оратор» Цицерона, випущений у вересні 1465 року. Перші книги були надруковані шрифтом чимось перехідним від німецького готичного до італійського гуманістічного.

Капітелі шрифту Субіако явно римські, хоча вони і є квадратним письмом, як тлумачать писарі XV століття. "A" відносно широкий, без серіфу на вершині; "H" є одним з найбільш своєрідних з капіталів, з його правим скороченим штрихом. Проте, ця форма не була дивним творінням першодрукарів, її можна знайти в зразках початку XV століття. "I" має шпору, яка виступає з лівого боку штриха. Літера "N" має цікаве середнє приєднання діагоналі до основного штриху - і ця форма не рідкість в гуманістичних сценаріях. Дуже сучасно.

Крім того, як і слід було очікувати для першої спроби, відсутня єдність між великими та малими літерами. Наприклад, нахил осі овалів капітельних іноді майже перпендикулярний до рядку, в той час як в нижньому регістрі це зроблено під кутом. Уцілому, букви мають низький контраст. Принципипова різниця в маленьких (lower case) літерах шрифту Субіако і сучасних гуманистічних накресленнях, полягає в надвузьких літерах та апрошах. Тому набір виглядає досить темним. У VX сторіччі Рим прийшов до занепаду і новий папа Мартин V намагався відновити його. Він заохочував еміграцію і у відповідь значний контингент німців влаштувався в місті. Неподалік церкви St. Maria dell' Anima влаштувалися Паннартц та Свейнхайм, з їх недавно встановленої римською пресою та новим римським шрифтом.

Цей другий прото-романський шрифт відрізняється по ряду аспектів. Підхід до засічок досить послідовний. Капітельні букви ширші: найпомітніше "E", "F", "L" і "K". В нижньому регістрі більшість букв ширша, в тому числі "e", у якої поперечина виходить з контуру літери. Крім того, чаши овалів більш округлі - завдяки цим інгредієнтам другий римський шрифт стає світлішим.

Рання історія римського шрифту плутається з такими термінами, як полуготичний і полуримський. Даніель Апдайк використовує «pure roman» або «transitional roman», щоб відрізняти римські шрифти, наприклад, від братів Спіра і від тайпу Субіако Паннареца та Свенхайма. Джордж Абрамс описує шрифт Субіако як «безумовний перехід від готичного до римського». Стенлі Морісон, однак, вважав, що такий термін є некорректним. Паннартц та Свенхайм не намагалися створити шрифт, який представляє собою суміш готики та гуманістичного стилю. Їх шрифт був заснований на гуманістичних рукописах, скриптах, які дійсно відображали деякі елементи готики - не тому, що такі скрипти були якось полугуманістичними, а тому, що вони в деякій мірі походять від готичних рукописів. Але їх шрифти були гуманістичними і тому римськими.

Adolf Rusch

Незабаром після того, як Свенхайм і Паннартц перенесли свої друкарські машини в Рим в 1467 році, інший німецький друкар виготовив один з перших римських шрифтів на північ від Альп, в Страсбурзі, імперському Вільному місті, що тоді входив до складу Німецької імперії, і де Гутенберг жив до поселення в Майнці. Давно відомий, як анонімний R-принтер, за його своєрідну велику літеру R, він був пізніше ідентифікований, як Адольф Руш, зять першого в Страсбурзі друкаря, Йоганнес Ментелін, писаря та просвітителя рукописів, ймовірно, був учнем з Майнцу. Протягом багатьох років вважалося, що шрифт Руша був першим за межами Італії. Однак недавній аналіз водяних знаків вказує на дату близько 1472 року.

Johann Mentelin

У той час, як Гюнтер Зайнер вперше друкував римськими шрифтами в Аугсбурзі, Йоганнес Ментелін, перший друкар в Страсбурзі, вирізав римський шрифт з деякими дуже виразними формами букв, на які впливають унікальні і готичні форми. Ментелін, таким чином, є одним з найбільш ранніх друкарів за межами Майнца і, ймовірно, деякий час навчався у Гутенберга або Фуста і Шоффера, перш ніж влаштуватися в Страсбурзі, де він отримав громадянство. Одна з дочок Ментеліна, Соломія, пізніше вийшла заміж за R-принтера, Адольфа Руша, який взяв на себе пресу після смерті Ментеліна в 1478 році.

Günther Zainer

Географічне положення Аугсбурга з легким доступом до альпійських торгових шляхів, що з'єднує Північну Європу з Середземномор'ям, і його близькість до важливих срібних покладів, допомогли йому перетворитися на важливий банківський і комерційний центр. На північ від Альп, Аугсбург теж був одним з перших центрів гуманістичної культури. Тому не дивно, що саме в Аугсбурзі Гюнтер Зайнер, який, ймовірно, працював з Ментеліном в Страсбурзі, ввів римський шрифт ще в 1468 році. Його своєрідні "А" і "Н" дозволяють легко ідентифікувати його тип.

The Brothers da Spira

Брати Йоганн і Венделін фон Шпейер (Johann і Wendelin von Speyer; іноді: Джованні і Венделін фон Спіра) - німецькі книгодрукарі, які працювали в Венеції з 1468 року по 1477 рік. Вони були одними з перших друкарів, які приїхали в Італію з розгромленого 1462 року Майнца. Про їхнє життя майже нічого невідомо. Родом брати з Шпейєра. У 1460–1461 роках Йоганн з'являється в Майнці, де працює ювеліром. У 1468 році, разом зі своєю дружиною, дітьми і братом Венделін, їде до Венеції. Сенат Венеціанської республіки надав теплий прийом Йогану і нагородив п'ятирічною монополією на книгодрукування. Його перша книга, "Листи до друзів" Цицерона, з'явилася в 1469 році. Під час роботи над "Про град Божий" Августина Блаженного (+1470), Йоганн помер, і книгу завершив Венделін, прийнявши на себе управління друкарнею, якою керував до 1477 року. На додаток до першого шрифту, Венделін використовував п'ять інших, вельми витонченої роботи, серед яких були і три вузьких (можливо, через бажання зберегти місце) готичних шрифтів. Книги Венделіна так само безпомилково, рівно набрані і красиво віддруковані, як книги його брата. Останній був першим друкарем, який став використовувати арабські цифри для нумерації сторінок, а також першим застосував двокрапку та знак питання. У книгах Венделіна вперше з'являються так звані "кустоди", тобто слова на правому нижньому полі книги, які повторюють перше слово на наступній сторінці.

Дуже красивий шрифт, витончений і наближений до сучасного розуміння гуманістичного шрифту. Має послідовний ритм в маленьких літерах. На відміну від шрифтів Паннартца та Свенхайма, літери "A", "H" та "N" мають звичну форму. На завершення цієї частини, можна відмітити ще традиційну форму "h" на той час, з округлою правою ногою.

Частина 1 / Частина 2 / Частина 3